[Libera Rezekne]

Срочный вопрос к юристам. День добрый.

Делала нотариальный перевод паспорта на украинский. В паспорте прописана как Александра. Перевели как Олександра. Примет ли украинская организация перевод или идти разбираться с переводчиком?

Направила вопрос на Украину, но нервов не хватает ждать ответа.

upd: ответ из Киева: "По поводу перевода можете не переживать - Олександра – это корректно, если мы говорим о переводе на украинский язык".

@темы: Иностранные языки, Закон

Comments

[Бринка]

Перевод правильный. Делается полностью всего, что написано в паспорте вплоть до печатей!

[Томас]

Кстати, это не перевод имени, а адаптация.

Вот больше инфы по вопросу, кому интересно, на украинском.

«Надзвичайно гострою проблемою останнього часу є переклад українських і російських особових імен в офіційних документах. Тому до Інституту української мови НАНУ часто звертаються з питанням про правомірність перекладу власного ім’я з однієї мови на іншу, насамперед з російської на українську і навпаки.

Зокрема, усталена практика добирання російських відповідників до українських імен та навпаки окремими громадянами сприймається як посягання на їхні права та неповага до їхніх національних почуттів. Як зразок наводять західноєвропейські імена, наприклад англійське Джон або французьке П’єр, які у східнослов’янських мовах не змінюються. Водночас російське Елена замінюють українським відповідником Олена, а українське Микола — російським Николай.

Слід зауважити, що йдеться не про переклад, а про заміну ім’я в одному національно-мовному оформленні іншим. Адже якби ми стали перекладати імена, то і Елену, і Олену треба було називати «світлою», Николая та Миколу — «переможцем народів», П’єра та Петра — «каменем», як у давньогрецькій мові, звідки вони походять.

Порівнювати передавання сучасних західноєвропейських та давно запозичених християнських імен некоректно, оскільки протягом тривалого історичного періоду взаємних контактів у східних слов’ян усталилися дві різні традиції їх передавання.

Так, імена західноєвропейського походження на зразок Жан, Еліс, Крістіан, Уїльям тощо традиційно передають за їх звучанням.

Зовсім інша практика існує для запозичених християнських імен, які набули широкої популярності і є спільними для всіх східних слов’ян. Первісно всі вони прийшли з Візантії разом з обрядом хрещення у вихідній церковнослов’янській або канонічній формі. Поступово у кожного східнослов’янського народу вони набули специфічного звукового оформлення, обросли різноманітними варіантами, що зумовило деякі розбіжності в їхньому звучанні та написанні. Тому називати будь-яке ім’я «російським», «українським» або «білоруським» можна лише умовно, за формою, а не за походженням.

Порівняйте, зокрема, українське Андрій, російське Андрей та білоруське Андрэй з церковнослов’янським Аньдрhи, а відповідно Василь, Василий та Васіль з Василии та інші.

З наведених прикладів зрозуміло, що офіційні форми російських імен, які прийнято записувати в документах, мають вихідну церковнослов’янську (канонічну) форму. Водночас багато українських та білоруських імен після 1917 р. в офіційних документах стали записуватися в народному звучанні.

Внаслідок цього в українців виникло паралельне вживання канонічних і народних варіантів хресних імен у функції документальних. Ці варіанти збагатили вітчизняний іменник, його структуру й склад. Наприклад, такі первісно народні форми українських імен, як Дорош, Карпо, Кость, Лавро, Мусій, Олекса, Самійло, Супрун, Панас, Тодор, Горпина, Одарка, Фросина, Ярина, Наталка, Параска, Оляна, Христя, сьогодні вживаються у функції офіційних.

Російські канонічні імена також у побуті «онароднювалися», наприклад Емеля (від Емельян), Авдотья (від Евдокия), Арина (від Ирина), однак вони не стали офіційними. Навіть популярне жіноче ім’я Алена досі сучасні російські словники кваліфікують як народно-розмовну форму від офіційного Елена.

Оскільки церковнослов’янські стали офіційними іменами росіян, то створюється враження, що українські імена перекладаються російською та навпаки. І все ж спільне походження християнських імен всіх східних слов’ян зумовлює те, що українці Микола, Петро та ін. усвідомлюють: їхні імена — це те саме, що російські Николай, Петр тощо.

Тому традиційно всі сучасні імена людей, поширені в Україні та Росії, відтворюються державною мовою тієї країни, де вони проживають, за допомогою своїх відповідників.

[Томас]

окончание

Передавання українських особових імен російськими відповідниками зумовлене близькістю мов східних слов’ян. При цьому інформація, що міститься в імені, значною мірою збережена й представлена в мові-реципієнті.

Усталену систему передавання українських та російських особових імен в офіційних документах досі не скасовано. Транслітерація, тобто передавання літер іншомовного імені літерами мови-реципієнта, сьогодні не практикується. Тому до появи нових правил (або рекомендацій) в офіційних документах треба додержуватися традиційної форми їх передавання.

Використання транслітерації імен (іноді по батькові) та прізвищ російських політиків, спортсменів, акторів (на зразок «Віктор Стєпановіч Чєрномирдін») сучасними українськими масмедіа вважаємо грубим порушенням норм українського правопису. Натомість в російських ЗМІ імена та прізвища українських політичних діячів (на зразок «Виктор Андриивич Ющэнко», «Юлия Володымыривна Тымошэнко») ніколи не транслітеруються.

Сучасним українським ЗМІ треба відповідальніше ставитися до відтворення особових имен громадян України та Росії. Порушуючи норми правопису, вони дезорієнтують населення, яке їм довіряє.

Щоб правильно відтворити собові імена українців російською мовою та навпаки, слід скористатися спеціальними довідниковими виданнями — перекладними словниками імен.» (І. ЄФИМЕНКО, кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу ономастики Інституту української мови НАНУ)

[Libera Rezekne]

Всем ещё раз спасибо. Получила ответ из Киева: "По поводу перевода можете не переживать - Олександра – это корректно, если мы говорим о переводе на украинский язык".